Про самоідентифікацію

Ось тут та тут стверджує, що він є українцем попри те, що він не володіє українською. Як на мене, українець не буде звертатись до українця іноземною.

українці мають спілкуватись між собою тільки українською, і будь-який українець, який говорить з іншим іноземною, українцем не є

розтлумачує: Жахливо! Це те саме, що сказати, що два червоних кубики, щоб називатися червоними, повинні бути помальовані саме червоною фарбою!

Червоні кубики насправді можуть бути помальовані будь-якою фарбою. Вважати, що червоні кубики можуть бути (подумати тільки) помальовані лише червоною фарбою – або інакше вони не червоні – це жахливе обмеження і недалекість.

пише:

…телефонує мені подруга – щойно захистила кандидатську з укрліт: „Таню, – просить, – поговори зі мною, будь ласка, російською, в мене після захисту українська мова вкликає неприємні асоціації…”. Ну, буває, думаю спочатку, хто з нас російською не розмовляв, а суржик – то взагалі основний метод сучасної художньої творчості. Тільки подумала – та й сама себе спинила: як же я, українка, та говоритиму до українки іноземною мовою?! Це ж кості перевернуться в гробницях гірких і гордих прадідів моїх!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *