Гірка спокута

Голодомор 1932-1933 років став найбільшою трагедією українського народу за всю його багатостраждальну історію. Здійснений більшовицькою владою проти непокірного волелюбного українського народу, Голодомор став особливою формою геноциду – етноцидом, вбивством за етнічною ознакою.

Вістря цього жахливого нелюдського Апокаліпсису було спрямоване насамперед проти українського селянства. Спричинивши Великий Голод в Україні, сталінське політбюро переслідувало одну мету – викорінення національної автентичності, самобутності українців. Масове фізичне винищення мільйонів українських хліборобів штучним голодом було свідомим політичним актом більшовицької системи проти мирних людей, внаслідок якого зникли цілі покоління землеробів, які любили землю, плекали її, як рідну дитину.

Саме селянство було і є не тільки годувальником та захисником Вітчизни, а й носієм високих християнських цінностей, моралі, поведінки, джерелом духовності та культури, традицій, звичаїв і, звичайно, колискою мови та пісні.

Як коріння живить дерево, так селянство живить націю, а отже, воно було носієм ворожого більшовицьким вождям націоналізму. Знищити сутність селянства – і національне питання буде вирішене. Недарма Сталін зазначав: «Національна проблема – це селянська проблема».

У документах Політбюро ЦК КП(б)У збереглося свідчення про те, що восени 1932 року організовувалися з України так звані зелені ешелони для забезпечення промислових центрів Росії продуктами харчування до жовтневих свят. З України вивозили навіть квашені огірки, капусту та помідори. Таким чином, ті люди, котрі вирощували цю продукцію, були приречені на голодну смерть.

За розпорядженнями уряду, заборонялась будь-яка торгівля в сільській місцевості, зупинялося продовольче постачання сіл, люди переслідувалися та каралися на 10 років ув’язнення і розстріл за будь-яке використання хліба як плати за трудодень, вилучалися насіннєві фонди…

Разом із цими заходами запроваджувались: система внутрішніх паспортів, яка не дозволяла залишати села в пошуках продуктів; ретельний контроль на російсько-українському та білорусько-українському кордонах, щоб не допустити надходження харчів у голодуючі райони; арешти і розстріли селян за зрізані колоски; масове виселення селян зі своїх осель; безконтрольне свавілля та насильство над аграріями різного роду хлібозаготівельних бригад – судово-слідчих, робітничих, «буксирних», «похідних»; занесення сіл і колгоспів на так звану «чорну дошку», з усіма санкціями та наслідками; посилення контролю за місцевими партійцями, виконавцями цієї трагедії, – за найменший прояв лояльності щодо селян вони підлягали арешту.

Голодний жах косив усіх підряд – дорослих і дітей, колгоспників і одноосібників, бідняків і середняків.

Один із перших дослідників Голодомору на Поділлі, професор Вінницького державного педагогічного університету Ілля Гаврилович Шульга писав:

«Чорною хмарою насувалося на Україну страхітливе лихо. Трактами, широкими і вузькими шляхами, стежками та межами, не минаючи селянських осель, на Поділля пробирався голод. У порожніх селянських засіках не було навіть мишей, «червона мітла» повимітала все до зернини. Спорожнялися льохи, люди доїдали картоплю та буряки, гарбузи і квасину. Це були останні місяці 1932 р., названі народом «гарбузень». Грудень і січень – «пухкутень» – піднесли українському селянинові тяжку чашу мук. Весняні місяці 1933 р. залишилися в пам’яті подолян під назвою «капутень».

Вчені продовжують вивчати архівні джерела, з’ясовуючи абсолютні та відносні дані щодо кількості жертв Голодомору. Та критерієм масштабності трагедії є не лише цифри, а й здатність кожної людини сприймати чуже горе як своє. Всеосяжність національної катастрофи 1932–1933 років можна збагнути лише глибиною внутрішнього потрясіння кожного, хто вважає себе цивілізованою людиною.

За антиукраїнською спрямованістю та масштабністю застосування Голодомор виявився найжахливішою зброєю масового знищення та соціального поневолення селянства, якою скористався тоталітарний режим в Україні.

Найбільш досконала статистика не спроможна передати глибину та масштабність соціально-економічних, політичних та морально-психологічних наслідків Голодомору, жахливого свавілля владних структур та масових випадків ганебного для людини явища – канібалізму. Голодне лихоліття, яке охопило близько 40 мільйонів населення України і тривало майже два роки, – явище не стихійне, а цілком рукотворне.

Визнання Голодомору актом геноциду не лише увічнює пам’ять про загиблих, а є чинником відновлення історичної справедливості, морального зцілення цілих поколінь від страшного шоку, заподіяного Україні злочинним більшовицьким режимом.

Сучасним вченим, науковцям, дослідникам потрібно виконати ще одну важливу місію перед своїм народом – назвати поіменно як жертв Голодомору, так і їхніх катів. Це необхідно для того, щоб більше ніколи і ніде не повторилися такі трагедії людства. Це необхідно для морального зцілення українців. Необхідно для тих наших співвітчизників, які пережили цю трагедію, для увічнення пам’яті мільйонів українців, замордованих голодом. Пам’ять – це наша гірка спокута перед загиблими.

Світлана Арідова, http://www.cun.org.ua/

Він шифрував електронну пошту та розсилав її аґентами

Вчора у передачі „Добрий вечір з Лондона” Бі-Бі-Сі повідомила наступне:

У липні розвідка Пакистану заарештувала в аеропорту Лахора одного чоловіка. Його чекали у Лахорі три дні. Його звали Наім Нур Хан і вважалося, що він таємно працював лідером Аль-Каїди у Пакистані. Твердили, що він шифрував електронну пошту і розсилав її по всьому світі оперативними аґентами.

Знищено понад 25 000 000 українців. Пам'ятаймо.

Стосується кожної української родини

7 листопада 2005 року з ініціативи Конгресу Українських Націоналістів у м. Києві на Михайлівській площі з 10.00 до 12.00 відбудеться Жалобне віче та Панахида за жертвами комуністичних репресій в Україні.

Конгрес Українських Націоналістів засуджує злочинні дії комуністичного режиму СРСР та його керівного органу – КПРС, який за 74 роки свого правління знищив десятки мільйонів безневинних людей шляхом штучних голодоморів, репресій, депортацій…

Внаслідок більшовицького перевороту Україна втратила державність.

Президія Головного Проводу Конгресу Українських Націоналістів звертається до Президента України, Кабінету Міністрів, Верховної Ради оголосити 7 листопада – Днем жалоби за жертвами комуністичного режиму.

Шановні кияни та гості столиці! Вшануймо пам’ять жертв комуністичного терору!

Конгрес Українських Націоналістів